fbpx Щавель | НК-ЕЛІТ Перейти до основного вмісту
+38(067)551-61-28
+38(067)505-61-89
с.Софиевская Борщаговка, ул.Жулянская, 59а

Щавель

Щавель – багаторічна морозостійка трав’яниста рослина із родини гречкових.

Може рости в північних районах аж до межі з вічною мерзлотою. Добре відомий і широко розповсюджений у нашій країні як овочева культура.

Щавель цінний тим, що дає продукцію рано навесні, коли дуже не вистачає свіжих овочів. За калорійністю (245 кал в 1 кглистків) щавель перевищує редис, моркву, помідори. Листя його містять аскорбінову кислоту (до 60 мг%), вітамін А (до 8 мг%), рутин (до 70 мг%), вітаміни групи В, цінні білки (2–3,3 %), органічні кислоти (яблучну, лимонну), а також залізо, калій, кальцій і магній.

В їжу вживають молоді листки щавлю, які починають збирати із середини травня аж до кінця червня. При нестачі вологи листки грубшають, починається стеблування рослин, у них нагромаджується щавлева кислота, що знижує поживну цінність щавлю.

   Щавель сприяє поліпшенню травлення, хороший протицинготний засіб. У народній медицині відвари з листя щавлю вживають при розладах шлунка і як жовчогінний засіб при жовтяниці та інших захворюваннях печінки. Щавель, особливо після накопичення в листках щавелевої кислоти, не рекомендується вживати людям з порушенням сольового обміну, а також при запаленні кишок і туберкульозі.

    Найпоширеніші сорти щавлю: Бельвільський, Крупнолистий, Майкопський 10,

Широколистий, Одеський 13, Авдіївський.

    Під щавель відводять ділянку, чисту від бур’янів, з родючим, слабокислим ґрунтом, що рано звільняється від снігу й весняних вод. Чим родючіший ґрунт, тим крупнішим буде його листя й вищим загалом урожай щавлю.

Ділянку готують з осені: орють на глибину 25–30 см, вносять органічні й мінеральні добрива (на 1 м2 – 3–5 кг перепрілого гною чи компосту, 30 г суперфосфату й 20–30 г хлористого калію).

Висівають щавель рано навесні, влітку або під зиму – у жовтні. Насіння загортають у вологий ґрунт на глибину 2–3 см навесні й – 3–4 см влітку. Відстань між рядами має складати 25 см.

   На 1 м2 грядки висівають близько 1 г насіння. Після посіву ґрунт мульчують торфом чи перегноєм.

   Насіння щавлю починає проростати при температурі 2–3 °С, але краще рос-

лини розвиваються при прогріванні ґрунту до 16–18 °С. При весняному посіві сходи з’являються через 10–12 днів, при літньому – через 12–15 днів.

Після появи сходів рядки проріджують, залишаючи між рослинами по 4–5 см. За

літо ґрунт три-чотири рази розпушують на глибину 4–5 см. Щоб не ослабити рослини й одержувати високий урожай, квіткові стебла треба видаляти.

Листя щавлю на зиму не зрізують. Восени рядки підсапують або мульчують тор-

фом (перегноєм) з розрахунку 2–3 кг на 1 м2. Для одержання щорічного високого врожаю ділянку ділять на три-чотири частини й щороку одну з них оновлюють.

    Навесні плантацію очищають від відмерлих листків, розпушують і підживлюють рослини розчином коров’яку (1:8) або мінеральних добрив.

Великої шкоди листкам щавлю завдають жуки-листоїди і попелиці. Для боротьби

з ними рослини після збору останнього врожаю обприскують 0,5 % розчином хлорофосу.

    Серед хвороб щавлю найчастіше трапляються несправжня борошниста роса й

іржа.

Щавель, висіяний навесні, забирають у той же рік через 2–3 місяці, висіяний уліт-

ку – на наступний рік навесні.

За вегетаційний період листки зрізують 5–6 разів до масової появи квіткових сте-

бел. Після кожного збору рослини підживлюють. Щавель готовий до збирання, коли листя сягне розміру 8–10 см.

   З 1 м2 можна одержати понад 2 кг соковитих листків.

   Свіжий щавель не зберігається довго. Найкраще його тримати в поліетиленових

торбинках при температурі від 0 до 1 °С.

   Зі свіжого листя вичавлюють сік, або ж їх висушують. З лікувальною метою заготовлюють насіння на початку дозрівання плодів. Рослини 2–3-річного віку використовують для вигонки в теплицях узимку.

    У культурі вирощують також вид Rumex patientia L., відомий як шпинатовий, або дієтичний щавель. Він вирізняється більшою скоростиглістю, крупнішим еліпсовидним листям, слабокислим смаком і вищим умістом вітаміну С, яблучної та лимонної кислоты.