Селера – дворічна рослина. Ще в середні віки селера пахуча була відома як овочева рослина. Нині вже важко сказати, чим вона є більше: овочем чи прянощами. Батьківщина селери – приморські області Південної Європи й Азії. Селера вважалася священною рослиною в стародавніх греків і римлян: вони, як і єгиптяни, вважали її символом смутку і смерті. В Європі її почали культивувати на полях і городах у XVIII столітті. У наш час культивується також в Азії, Африці.
Коренева бульба кругла, коричневого кольору, у діаметрі до 0,20 м. З бульби виростає порівняно розгалужене веретеноподібне коріння того ж кольору. Цвіте із червня по вересень. Насіння (Fructus apii) дозріває лише на другий рік.°С. Рослини витримують заморозки до мінус 6 °С, оптимальна температура вирощування – 16–20 °С. До умов вирощування селера вибаглива: рослини виносять з ґрунту багато поживних речовин і потребують хорошої аерації.2насіння. Зверху насіння притрушують торфом та ущільнюють. До появи сходів підтримують температуру 18–20 °С, потім її знижують до 12–15 °С. Сіянці поливають, а при появі першого справжнього листка пікірують – у віці 12–17 днів за схемою 5х5 см у ящики або ґрунт теплиці. При достатній освітленості та вологості (70–80 % ПВ) рослини добре розвиваються. У травні, після підживлення рослин мінеральними добривами (N20 Р 10 К10 кг/га д.р.) та загартування, 50–70-денну розсаду висаджують у відкритий ґрунт. Ділянку з осені глибоко орють, вносять фосфорно-калійні добрива (Р30 К30 кг/га). Кращими попередниками для селери вважаються капуста, кабачок, буряк або ранні овочеві з внесенням перегною. Навесні ділянку боронують, а пізніше культивують, вносять азотні добрива – N30. Pозсаду висаджують за схемою 25×25 см з одночасним поливом за нормою 12 л/м2. При висаджуванні рослини заглиблюють до перших листків, стежачи, щоб не засипати вічко.2. Після другого підживлення рослини підгортають.°С, та в теплицях. Урожайність зелені складає 12–18 кг/м2, коренеплодів – 2–5 кг/м2.плівкових теплицях з жовтня до березня, розміщуючи на 1 м2 до 100 коренеплодів та присипаючи їх вологим ґрунтом чи піском. Листки надходитимуть протягом 45–60 днів, за умови підтримання температури на рівні 10–20 °С та зволоження ґрунту 70 % ПВ. Зелень можна зрізувати 2–3 рази, щоразу підживлюючи рослини повним мінеральним добривом – N10Р5К5. Останній раз рослини виривають з корінням.×5 см. Режим вирощування передбачає розпушування міжрядь і рясні зрошування до змикання рослин, а потім – лише зрошування.°С. Через 20–50 днів після появи сходів рослини підживлюють повним мінеральним добривом – N30 Р10 К10 кг/га д.р. Перший раз збирають листки на початку листопада, потім зрізування зелені повторюють через кожні 15–20 днів. Після кожного збирання проводять підживлення азотно-калійним добривом (N5К8), зрошують, розпушують ґрунт. Збирають листки до березня. Урожайність листків2.В (тіамін, рибофлавін), вітамін К, Е, провітамін А та аскорбінова кислота. Крім мінеральних речовин, селера містить ефірну олію, глікозид апіїн, холін, протеїн, каротин тощо.
Вирощують три різновиди селери – кореневу (A. G.var. rapaceum), черешкову (A.g. var. dulce) та листкову (A.g.var. secatinum). Листкова селера утворює до 100 і більше невеликих листків з порожнистими черешками. Коренеплід слабо розвинений, сильно розгалужений, для вживання в їжу непридатний. Черешкову селеру називають ще салатною. Вона утворює великі листки із широкими і товстими черешками діаметром понад 4 см черешками, які вживають сирими (для приготування салатів), або відвареними й підсмаженими з вершковим маслом та сухарями. Коренеплід розвинутий слабо.
Коренева селера утворює коренеплід овальної форми, діаметром до 10 см, буруватого кольору, сильно розгалужений. В їжу вживають коренеплоди й листки. На другий рік рослина утворює розгалужене стебло, суцвіття та насіння.
Рослини дуже вологолюбні, не бояться перезволоження, досить холодостійкі, світлолюбні. Селера має тривалий вегетаційний період – 190 днів, потребує вирощування з розсади. Сходи з’являються через 15–20 днів. Насіння проростає при температурі 3–4
В України більше вирощують кореневу форму. Районовані сорти: Яблучна, Омега, а також сорти листкової селери – Обчинська й Красилівська. Кореневу і черешкову селеру вирощують розсадним способом, а листкову можна вирощувати як розсадою, так і посівом насінняв ґрунт.
Розсаду вирощують з кінця березня – у квітні. Насіння, оброблене 1 % розчином перманганату калію і 0,2 % борної кислоти, пророщують і висівають у ящик з легкою сумішшю перегною, торфу, піску, землі у співвідношенні 1:1:1:1. Сіють рядковим способом із шириною міжрядь 3 см, витрачаючи 1 г/м
Міжряддя розпушують, а через 10 днів проводять підживлення – N10 Р20 К10 кг/га.
Підживлення повторюють у липні такою самою дозою. Розпушування міжрядь проводять через 7–10 днів, щоразу збільшуючи глибину, особливо в умовах перезволоження. Зрошують 5–7 разів на сезон за нормою 15 л/м
Збирають зелень селери в липні, коли рослини сягнуть 20–30 см заввишки. Роблять це кілька разів. Коренеплоди викопують пізно восени. Зелень добре зберігається в складських приміщеннях або вкритою протягом 2–5 діб. Коренеплоди зберігають у сховищах, запіскованими після видалення листків та корінців. Прикопані коренеплоди з листками придатні для дорощування та вигонки в будь-яких приміщеннях при температурі, не нижчій 10
Узимку селеру вирощують на зелень у плівкових і зимових теплицях. Роблять вигонку коренеплодів, або висівають насіння. Вигонку проводять мостовим способом у
Дорощують у теплицях також черешкові сорти селери, які мають компактну розетку і добре переносять пересадку.
Значно простіше вирощувати селеру в теплицях із насіння, яке висівають у серпні вересні. Пікірують сіянці за схемою 20
Температура для вирощування – 10–25 складає 5–7 кг/м
Рослини при утепленні мульчею можуть зимувати в ґрунті. Навесні вони рано відростають і дають зелень протягом 30–40 днів. Тоді ж проводять 2–3 розпушування через кожні 15 днів. Надходження зелені можна прискорити, якщо встановити тимчасові плівкові укриття. Для зимового та ранньовесняного отримання селери рослини укривають так само, як і петрушку. Черешки та листки мають добрі якості у вибіленому стані.
Для кращого зберігання рослин узимку листки їх перед укриванням зв’язують у пучки, обгортають папером.
У 100 г чистої, готової до використання селерової бульби міститься 320 мг калію, 9 мг магнію, 68 мг кальцію, 0,15 мг марганцю, 0,53 мг заліза, 0,31 мг цинку, 80 мг фосфору й натрію. Вміст вітамінів у селері також заслуговує на увагу. Це вітаміни групи
Своєрідним смаком селера завдячує наявності апіолу.
Селера надзвичайно корисна для здоров’я, вона впливає на травлення, а завдяки вмісту апіїну та лимонну має профілактичну та лікувальну властивості. Діуретичні властивості обумовлені високим умістом калію, апіолу та аспарагіну. Завдяки хімічному складу селера має неабиякі лікувальні властивості: позитивно впливає на стан серцево-судинної системи, органів травлення, нирок, печінки, сприяє обміну речовин, заспокійливо діє на нервову систему, поліпшує кровотворення, сильний сечогінний засіб, корисна при гемороях, затримує відкладення солей у суглобах, на стінках судин, у нирках, печінці, запобігає алергічним висипам на шкірі, дерматитам, загоює виразки та рани, поліпшує стан при ревматизмі, подагрі, водянці. Сік селери корисний для людей, схильних до солодощів та печива, куріння, при легеневих захворюваннях, авітамінозах, нервових розладах, статевому безсиллі, астмі, тамує спрагу та тонізує в спеку.
Використовують селеру у свіжому вигляді – листки, черешки й коренеплоди. З неї готують салати, гарніри до овочевих, рибних та м’ясних страв. Продукти із селери мають солодкувато-гіркий пряний смак та сильний аромат. Коренеплоди і листки використовують також у складі “білого коріння” для супів, соусів, м’яса. З коренеплодів та черешків готують смачні самостійні другі страви. Зелень висушують та засолюють, коренеплоди зберігають свіжими до весни.
У продаж селера надходить у сушеному вигляді, подрібненою, як порошок із сіллю або суха зелень. Як прянощі вживається і насіння селери. Нарізана на тонкі скибочки, вона використовується, головним чином, для приготування овочевих супів і салатів, а також соусів і різних видів м’яса. Вона надає приємного смаку гарнірам, майонезу, стравам з яєць і м’ясу, приготованому на грилі.