Буряк столовий – дворічна рослина родини лободових (Chenopodiaceae). У перший рік життя рослини утворюють листову розетку й коренеплід, а на другий – квітконос- не стебло, на якому утворюється насіння. Рослина перехреснозапильна, довгого дня. Продуктивним органом є коренеплід. Буряк столовий належить до холодостійких рослин, однак вимогливіший до тепла порівняно з іншими коренеплодами. Насіння починає проростати при температурі +4 °С, але посівні роботи краще починати при температурі +6 – +8 °С, а оптимальними умовами для проростання вважається температура +15–25 °С, оскільки при температурі ґрунту +4 °С сходи з’являються через 20–22 дні, при +10–11 °С через 10–12 днів, при +15–18 °С через 5–6 і при +20–25 °С через 4–5 днів. Сходи буряка витримують нетривалі мінусові температури (–2–3 °С), листя дорослої рослини до –6–7 °С, а коренеплоди, які вже сформувалися, переносять –2 °С. Низькі температури (від 0 °С до +5 °С) протягом тривалого часу навесні після посіву можуть призвести до утворення квітконосів. Найсприятливіша для росту коренеплодів, а отже, і для одержання найбільшого врожаю температура 15–23 °С. Однак, одержання високого врожаю можливе й при більш високих температурах. Рослини буряка дуже вимогливі до освітлення. Брак світла не тільки зменшує врожай, а й погіршує якість коренеплодів. Тож необхідно своєчасно проводити проріджування сходів, заходи щодо боротьби з бур’янами. Незважаючи на те, що коренева система проникає в ґрунт на глибину до 2,5 м, буряк висуває високі вимоги до вологості ґрунту. Найбільша потреба у волозі буває в періоди проростання насіння й укорінення сходів, у період активного розвитку листової поверхні (мається на увазі більше співвідношення листової поверхні до актив-
ної частини кореневої системи) і особливо – у період інтенсивного формування врожаю. Протягом цього періоду (липень – серпень) для підтримки оптимальногорівня вологості ґрунту варто поставитися дуже відповідально, оскільки нестача вологи в цей час призводить до здерев’яніння коренеплодів, а надлишок її сповільнює їхній ріст і знижує врожай. Столовий буряк витримує підвищену концентрацію солей у ґрунтовому розчині. Серед овочевих культур за солестійкістю він посідає перше місце. Граничне значення
цього показника для столового буряка складає 4,0 мСм/см (для порівняння: морква – 1,0, картопля – 1,7 мСм/см). Рослини столового буряка негативно реагують на підвищення кислотності ґрунту. Оптимальним для них є рН 6–7. При 5 і меншому значенні сходи з’являються повільно й зріджуються, ріст рослин сильно пригнічується. Тому на ґрунтах з підвищеною кислотністю необхідно проводити вапнування.
ВИБІР ДІЛЯНКИ, ПОПЕРЕДНИКИ
З усіх коренеплодів столовий буряк найбільш вибагливий до родючості ґрунту. Високі врожаї можна одержувати за умови внесення необхідної кількості добрив у легкозасвоюваній формі. Буряк столовий можна вирощувати на будь-якому типі ґрунтів. Виняток – кислі, важкі ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод. Кращими ґрунтами є багаті на елементи живлення суглинки, супіски й особливо суглинні чорноземи з дрібногрудкуватою структурою. У сівозміні кращими попередниками для столового буряка є зернові культури, огірок, цибуля, томат, перець, баклажани, бобові культури. Приступаючи до оброблення, варто звернути увагу на наявність у ґрунті комах, шкідників і збудників хвороб. З цієї причини не слід розміщати буряк після всіх видів капусти, цукрового й кормового буряка, рапсу, картоплі (через ґрунтових шкідників). Буряк добре використовує післядію органічних добрив, тому його доцільно розміщати другою або третьою культурою після їхнього внесення. Можливе розміщення столового буряка в одному полі з цибулею чи морквою.
ЗБИРАННЯ КОРЕНЕПЛОДІВ
Збір урожаю варто завершити до настання заморозків. Коренеплоди, ушкоджені низькими (–2 °С) температурами, не придатні для тривалого зберігання. Зібрані коренеплоди доставляють до місця післязбиральної доробки, де очищають від бадилля (якщо цього не зроблено при збиранні), ґрунту, сортують. На зберігання закладають тільки сухі, здорові, що відповідають вимогам якості коренеплоди.